04.07.2022

Дереворуйнівники

Стовбурові шкідники живих дерев.

Для запобігання або мінімізації шкоди, якої комахи завдають лісовій продукції, необхідно знати, які види, коли, в яких умовах заселяють дерева та заготовлену деревину. Зменшенню небезпеки поширення стовбурових шкідників у насадженні сприяє регулювання рекреації, профілактика та гасіння пожеж, вчасне застосування заходів захисту лісу від комах-хвоєлистогризів, формування мішаних насаджень, уникання їхнього різкого зрідження та освітлення. Деревину, заготовлену взимку, слід вивозити, корувати або обробляти інсектицидами до початку льоту соснових лубоїдів, тобто до дати стійкого переходу температури повітря через 5° С, а деревину, заготовлену влітку, – не пізніше, ніж через 10 днів після рубки.

Серед стовбурових комах найбільш помітної шкоди завдають комахи, які прогризають ходи під корою та у деревині живих і зрубаних дерев.

Якість деревини знижується також у результаті діяльності сисних комах (наприклад, соснового підкорового клопа), відгризання бруньок молодих деревець сосни довгоносиками, заселення бруньок і пагонів пагонов’юнами, внаслідок чого стовбури викривлюються, утворюючи двійчатки та інші вади. Водночас пошкоджені цими комахами дерева вилучають, переважно, під час рубок догляду.

Є також безліч комах, які заселяють у лісі так звану «мертву» деревину, яка не є джерелом сировини для лісової промисловості. Серед цих комах – «санітари», які поступово руйнують відмерлі гілки, відшаровану кору, пні, частини стовбурів буреломних і вітровальних дерев, лісосічні залишки. У «мертвій» деревині розвиваються або перебувають ентомофаги – вороги шкідливих комах, а також – дереворуйнівні гриби, які є конкурентами небезпечних для дерев збудників хвороб, зокрема, опенька й кореневої губки. Саме цим організмам завдає найбільшої шкоди спалювання лісосічних залишків.

У цій статті ми розглянемо лише комах, які прогризають ходи під корою та в деревині живих і зрубаних дерев у лісі.

Серед сотень видів комах, що заселяють живі дерева, шкідниками є близько двох-трьох десятків. Так серед короїдів – це поширені в ялинових лісах короїд-типограф (Ips typographus), багатоходий короїд (I. amitinus), великий ялиновий лубоїд (Dendroctonus micans)гравер звичайний (Pityogenes chalcographus), поширені у соснових лісах великий (Tomicus piniperda) і малий (T. minor) соснові лубоїди, шестизубчастий (Ips sexdentatus) і верхівковий (I. acuminatus) короїди, у хвойних лісах – смугастий деревинник (Trypodendron lineatum), шкідник дуба – дубовий заболонник (Scolytus intricatus), а також переносники голландської хвороби ільмових – великий ільмовий (Scolytus scolytus)струменистий (S. multistriatus) і блискучий (Scolytus laevis) заболонники.

Крім короїдів, під корою та у деревині живих дерев розвиваються златки, вусачі, рогохвості й навіть гусениці деяких метеликів (червиць, склівок). Найагресивніші з «не короїдів» у соснових лісах синя соснова златка (Phaenops cyaneus) і чорний сосновий вусач (Monochamus galloprovincialis).

Короїд-гравер та його ходи

Комахи, які прогризають ходи під корою та в деревині живих дерев, вважаються фізіологічними шкідниками. Найнебезпечніші стовбурові шкідники прогризають поперечні ходи, і в результаті їхньої діяльності порушується надходження води та поживних речовин із ґрунту в крони, що призводить до ослаб­лення і навіть відпаду дерев.

Комахи, які живуть або зимують у ходах, прогризених шкідниками, або у товщі кори, не є шкідниками. Багато з них паразитують на шкідниках або з’їдають їхніх личинок і лялечок.

Здорове дерево не так просто заселити. Хвойні дерева заливають жуків, які намагаються їх заселити, смолою, а листяні – соком. Найчастіше стовбурові шкідники заселяють дерева, що потерпають від посухи, ураганного вітру, підвищення або зниження рівня ґрунтових вод, пожежі, підвищеного рекреаційного навантаження, пошкоджені комахами-хвоєлистогризами, уражені хворобами, а також ослаб­лені в результаті проведення господарських заходів.

Лише якщо чисельність жуків, що вилітають із ослаблених дерев, дуже висока, вони заселяють також здорові дерева поблизу. В таких деревах виживання шкідників дуже низьке, їхня чисельність поступово знижується. Частина жуків розосереджується у насадженні і за низької чисельності не загрожують здоровим деревам.

Імаго лубоїда великого соснового біля льотного отвору

Деяким стовбуровим шкідникам після вильоту з лялечки необхідно здійснити додаткове живлення, щоб стати спроможними до розмноження. Більшість комах здійснюють додаткове живлення на квітучих трав’янистих рослинах, а окремі види додатково ослаблюють дерева, пошкоджуючи листя (дубовий заболонник, вузькотілі златки), вигризаючи майданчики під корою (вусачі, довгоносики), проточуючи ходи в молодих пагонах (соснові лубоїди). Багато стовбурових комах під час заселення дерев переносять на тілі або в кишечнику спори деревозабарвлювальних і дереворуйнівних грибів, що спричиняє додаткове ослаблення дерев і зниження якості деревини.

Спроможність стовбурових комах завдавати шкоди живим деревам характеризує показник фізіологічної шкідливості, який оцінюють у балах з урахуванням можливості заселяти життєздатні дерева, заподіювати шкоду під час додаткового живлення та переносити збудників хвороб лісу. В соснових лісах найбільшим балом фізіологічної шкідливості оцінені чорний сосновий вусач, синя соснова златка, великий і малий соснові лубоїди. Останнім часом у багатьох регіонах зросла роль в ослабленні дерев сосни верхівкового та шестизубчастого короїдів, що пов’язане з їхньою спроможністю розвиватися в декількох поколіннях на рік.

Терміни викладання ловильних дерев, очищення лісосік і вивезення заготовленої деревини мають бути узгоджені з термінами розвитку саме цих шкідників. Так, заготовлена взимку деревина сосни має бути вивезена з лісу, корована або оброблена інсектицидами до початку льоту найбільш раннього шкідника – великого соснового лубоїда, дати якого приблизно збігаються з датами стійкого переходу температури повітря через 5° С і цвітінням ліщини.

Реальна фізіологічна шкідливість стовбурових комах визначається їхньою чисельністю та станом насаджень. Тому, здійснення будь-яких заходів, спрямованих на підвищення стійкості насаджень, сприяє зменшенню шкоди від цих комах.

Крім фізіологічної шкоди, деякі комахи, що заселяють живі дерева, завдають також технічну шкоду, тобто внаслідок заселення ними дерев знижується якість деревини. Технічна шкідливість комах, яку також оцінюють у балах, насамперед, залежить від того, яка частина стовбура заселена. Деревина в нижній частині стовбура – найцінніша. Тому комахи, які заселяють нижні частини стовбурів із товстою корою, є найнебезпечнішими технічними шкідниками.

Під час оцінювання технічної шкоди від стовбурових комах беруть до уваги також глибину розташування і розміри ходів личинок і лялечкових колисочок (заглиблень і розширень, які личинка прогризає під корою або в деревині перед лялькуванням). Якщо ходи чи лялечкова колисочка розташовані на глибині до 3 мм, червоточина вважається поверхневою, на глибині до 15 мм у лісоматеріалах і до 5 мм у лісовій продукції – неглибокою. Глибокою вважається червоточина завглибшки понад 15 мм у круглих лісоматеріалах і понад 5 мм у пилопродукції. Наявність поверхневої червоточини не відбивається на механічних властивостях деревини, але при цьому можуть поширюватися деревозабарвлювальні та дереворуйнівні гриби.

Личинки короїдів-деревинників (Trypodendron, Xyleborus, Xyleborinus spp.) не можуть засвоювати поживні речовини з деревини, вони навіть самі не прогризають ходи! Тому жуки-самки під час заселення дерева прогризають маточний і личинкові ходи до глибини близько 10 см та заносять у них амброзієві гриби. Міцелій цих грибів покриває стінки ходів, ним живляться личинки, а після закінчення розвитку залишають дерево через вхідний отвір, який підготувала самка. При цьому молоді жуки переносять у нові дерева на поверхні тіла та в кишечнику міцелій грибів для живлення їхнього потомства.

Кількість, розміри та глибина червоточин, утворених унаслідок заселення дерев стовбуровими комахами, також визначаються чисельністю комах і станом насаджень. Іноді шкідник, спроможний заподіяти великої шкоди деревині, майже не залишає в ній сліду, якщо деревина швидко висихає або якщо заселене дерево зрубують і корують чи обробляють інсектицидами. А за особливо сприятливих для дерева умов його опір може зрости, рани заростуть калюсом – рослинною тканиною, яка утворюється на поверхні ран унаслідок ділення найближчих живих клітин. Діють також природні вороги стовбурових шкідників. Тому, не з усіх відкладених жуком яєць відроджуються личинки, не всі личинки успішно розвиваються до стадії лялечки, і не з усіх лялечок вилітають жуки.

Зменшенню небезпеки поширення стовбурових шкідників у насадженні сприяють також регулювання рекреації, профілактика й гасіння пожеж, вчасне застосування засобів захисту лісу від комах-хвоєлистогризів.

Неможливо запобігти посусі як кліматичному явищу, але можливо сформувати мішані багатоярусні насадження з багатим підліском і потужним шаром лісової підстилки, що сприятиме утриманню вологи під наметом лісу та підвищенню стійкості дерев.

Неможливо запобігти пориву вітру як природному явищу, але конче необхідно уникати різкого зріджування насаджень. Так доведено, що вітром, насамперед, пошкоджуються дерева в насадженнях, де 1–2 роки тому було проведено рубки догляду або вибіркові санітарні рубки, а також на межі з насадженнями, де проведені суцільні рубки. Крони таких дерев за умов різкого збільшення освітлення починають розростатися, а ріст коренів дещо відстає. Якщо у перші два роки після рубки не траплялося пориву сильного вітру, такі дерева відновлюють необхідне співвідношення структур крони та коренів.

Оскільки важливим завданням лісової галузі є одержання деревини, необхідно звести до мінімуму втрати її якості внаслідок діяльності стовбурових шкідників. Тому, заготовлену ліквідну деревину потрібно вчасно (тобто до початку заселення її шкідниками, у крайньому випадку – до максимального розвитку їхніх ходів) вивозити, корувати або обробляти інсектицидами.

Деревину, яка заготовлена взимку, слід вивозити до початку льоту соснових лубоїдів, тобто приблизно до дати стійкого переходу температури повітря через 5° С (фенологічним сигналом цього явища є цвітіння ліщини). Слід мати на увазі, що останнім часом ці терміни посунулися на більш ранні дати, тому треба бути готовими здійснювати зазначені заходи до 1 березня.

Деревину, заготовлену від середини травня до середини вересня, слід вивозити, корувати або обробляти інсектицидами відразу ж після рубки і не пізніше, ніж через 10 днів після неї.

Деревину, яку вже неможливо реалізувати, у зв’язку із сильним руйнуванням комахами чи грибами, яку вже не заселюють фізіологічні шкідники, слід залишати у лісі і ні в якому різі не спалювати. В ній розвиваються дуже багато корисних для лісу організмів, поступово руйнуючи її до речовин, які покращують властивості ґрунту.

Валентина МЄШКОВА,
фото Олександра ОРЛОВА,
“Лісовий і мисливський журнал”

EnglishPolishRussianUkrainian